Ведення поширених психічних розладів на первинному рівні медичної допомоги

13 січня відзначається Всесвітній день боротьби з депресією. Термін, який дуже часто зустрічається в наші дні. Власне, засновники цього свята ставили за мету привернути увагу світової спільноти до проблем цього психічного захворювання. За статистикою, 15–20 % осіб на Землі впродовж життя переносить хоча б один епізод депресії.

Депресія — це серйозний психічний розлад, на який страждають близько 350 млн осіб по всій пла­неті. За даними Всесвітньої організації ­охорони здоров’я (ВООЗ), депресія є найпоширенішою пато­логією в ­усьому світі. ­Часто передумовою розвитку депресії ­можуть ­стати критичні події у житті людини, як-от ­втрата близьких, стре­сова ситуація, травмована психіка. Своєю чергою, депресія призводить до зниження стресостій­кості ­людини, нормального її функціонування, погіршуючи ­життєву ситуацію, що, власне, лише посилює епізод депресії. ­Тобто людина потрапляє до замкненого кола, ­розірвати яке само­стійно вже не в змозі. Як відомо, до симптомів депресії належать пригнічені ­почуття, брак відчуття ­щастя та радості, зниження фізичних можливостей, ­зменшення рівня енергійності, відчуття тривоги, пору­шення сну, ­погіршення концентрації уваги, проблеми із само­оцінкою, почуття відчаю, суїцидальне мислення. Важливо ­виявити депресію на початкових стадіях, оскільки тоді ­видужати набагато ­легше. Зокрема, має бути дотримана низка абсо­лютно чітких критеріїв.

Основним симптомом депресії є зміна настрою, пацієнт відчуває себе дуже пригніченим або не відчуває ­нічого (щонайгірше). Це призводить до труднощів із концентрацією уваги, розладів сну, ­втрати апетиту; життя не приносить задоволення і речі, які ­раніше подобалися, ­більше не цікавлять. Людина проводить пере­важну час­тину ­свого часу в роздумах, відчува­ючи тугу і ­смуток. У разі наявності всіх цих станів упродовж декіль­кох тижнів слід звернутися до лікаря.

Війна та депресія

На жаль, наслідки війни для психічного та фізичного здоров’я, економічної безпеки та політичної стабіль­ності країни є катастрофічними та довготривалими. ­Разом із додатковим стресовим чинником, зумовленим панде­мією COVID-19, російське вторгнення в ­Україну призвело до сплеску розладів психічного здоров’я. ­Кумулятивний ефект війни в Україні, ймовірно, матиме несприятливі ­наслідки для психічного здоров’я як цивіль­ного ­населення, так і військових.

Вважається, що ­військові, ­перебуваючи на перед­ньому краї збройного конфлікту, ­мають вищий ­ризик виникнення психічних симптомів ­через ­збільшення ­бойового травматичного впливу, який призводить до психо­логічного ди­стресу. Більшість ­людей, що пере­жили ­травматизацію, пов’язану з війною, насправді часто є цивіль­ними. Саме вони належать до вкрай вразливої до наслідків війни категорії. За прогнозами ВООЗ, у ­майбутньому близько 15 млн українців ­потребуватимуть психологічної підтримки, із них 3–4 млн — медика­ментозного ­лікування (ВООЗ, 2022).

Психічні розлади в період війни та після неї лягають вкрай важким тягарем на населення: за даними проведеного ВООЗ огляду 129 дослі­джень, які виконували у 39 країнах світу, що п’ятий (22 %) із тих, хто за останні 10 ­років пережив війну або інший збройний конфлікт, ­страждав на депресію, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), біполярний афективний розлад (БАР) або шизо­френію. Водночас поширеність психічних розладів серед осіб будь-якої миті (так звана миттєва поширеність) для епізодів депресії оцінюється на рівні 13 % (ВООЗ, 2022).

Клінічними особливостями депресії, зумовленої ­війною, є:

• Відтермінований розвиток симптомів депресії та тривоги.
• Домінування серед скарг пацієнта переживань того, що відбувається.
• Очікування погіршення загальної ситуації в ­Україні.
• Переживання щодо нерозуміння того, коли закінчиться війна.
• Постійне хвилювання за своїх близьких.
• Когнітивна складова, для якої характерна наявність думок і переживань про негативний вплив подій на загальний стан організму.
• Тривожне очікування сирен чи обстрілів.
• Страх, пов’язаних зі зниженням матеріальних можливостей через втрату роботи.
• Неочікувані спогади про те, що довелося пережити.
• Уникання спілкування.
• Жахливі сновидіння пережитих подій.

В умовах війни вчасне діагностування депресії може ускладнюватися через несвоєчасне звернення по допомогу вна­слідок того, що люди розцінюють свій поганий настрій, розгубленість, складність прийняття рішень, підвищену втомлюваність, ­зниження соціальної активності як безпосередній вплив війни. ­Також негативно ­позначається наявність психо­травмувальних переживань — ­втрата близьких або знайомих, пошко­дження чи ­знищення ­житла, ­сирени та ­обстріли, зміна звичного способу ­життя, ­переживання ­нових незвичних емоцій, які нерідко сприймаються як вплив стресової ситуації, а не ­як захворювання.

Зрештою, негативний ефект також зумовлює нерозуміння того, де ­саме шукати підтримку, особ­ливо за браком можливості отримати ­медичну ­допомогу (­наприклад, через зруйновані лікарні), або куди ­звернутися в разі внутрішньої або зовнішньої міграції.

Допомога пацієнтам із поширеними психічними розладами

Основні принципи надання допомоги в разі депресії передбачають:

1. Максимально раннє виявлення симптомів психічного спектра — тривожних, депресивних, інших емоційних порушень, розладів сну, когнітивних порушень.
2. Оцінювання виявлених психічних порушень як первинних психічних розладів або як рецидиву вже наявних психічних розладів.
3. Залучення заходів комплексної терапії (фармако- і психотерапії).
4. Диференційований характер терапії залежно від ­даних анамнезу, спадкових особливостей, клінічної симпто­матики, особистісних особливостей пацієнта.
5. Застосування антидепресантів (АД) для впливу на зворотний розвиток симптомів депресії (під час ­вибору АД слід брати до уваги не лише його дію на ­симптоматику, але й на загальний соматоневрологічний стан пацієнта).
6. Дотримання етапності, послідовності та наступ­ності в реалізації терапевтичних інтервенцій.
7. Вибір оптимальної тривалості терапії та режиму дозу­вання ліків.
8. Надання психопрофілактичних рекомендацій.

Цього року Міністерство охорони здоров’я (МОЗ) України приділятиме особливу ­увагу психологічній допо­мозі. Зокрема, діятиме пакет психологічної під­тримки на первинному рівні, запрова­джений 2022 року, та збільшено тариф на стаціонарну психіатричну допомогу, який також залежатиме від складності клінічного випадку. ­Також продовжать надавати психіатричну ­допомогу ­мобільні мультидисциплінарні команди, триватиме створення та функціонування центрів ­психічного здоров’я.

Крім того, надзвичайно важливими нині є сталість функціо­нування мережі закладів охорони здоров’я та ­надання медичної допомоги нашим громадянам у зоні бойових дій. Попри війну та обме­жені ресурси, обсяг гаранто­ваних медичних послуг для українців не змен­шено. ­Навпаки, Програма медичних гарантій розширюється. Так, на 2024 рік на цю програму виділено майже 159 млрд гривень, що на 16 млрд гривень більше, ніж ­торік. ­Власне, 5,2 млрд гривень — на реімбурсацію лікар­ських засобів. ­Поточного року Програма ­медичних ­гаран­тій насамперед буде сфокусована на відновленні ­здоров’я та людського потенціалу, ­зокрема і в межах ­Національної програми ­психічного здоров’я та психо­соціальної підтримки.

У жовтні 2023 року на платформі Академії Національної служби здоров’я України (НСЗУ) почали відкриватися модулі другого рівня онлайн-курсу, розробленого групою фахівців із психічного здоров’я та загальної практики — сімейної медицини з досвідом роботи з програмою mhGAP, за загальної координації Академії НСЗУ, експертної підтримки ВООЗ та керівництва МОЗ ­України. Програма mhGAP (Mental Health Gap Action Pro­gramme, програма дій із подолання прогалин у сфері ­психічного здоров’я) — глобальна програма ВООЗ, спрямована на підвищення доступу до послуг з охорони психіч­ного здоров’я через залучення працівників ­неспеціалізованих закладів охорони здоров’я, зокрема сімейних лікарів і медич­них сестер, до надання допомоги людям із психіч­ними розладами.

Наразі повністю доступний онлайн-курс «­Ведення поширених психічних розладів на первинному ­рівні ­медичної допомоги з використанням керівництва mhGAP. Рівень 2» (за посиланням: https://academy.nszu.gov.ua). Протягом цього короткого терміну (останні ­модулі ­курсу стали доступними лише наприкінці листопада) на про­ходження другого рівня курсу вже зареєструвалися ­близько 18,5 тис. користувачів і понад 11,5 тис. із них отримали сертифікати про його прохо­дження.

Цей курс дає змогу медичним працівникам первинної медичної допомоги поглибити свої знання щодо ведення пацієнтів із поширеними психічними розладами за ­такими станами:

Розділ 1. Психози.

Розділ 2. Деменція.

Розділ 3. Наслідки черепно-мозкової травми.

Розділ 4. Інші важливі скарги та стан психічного здоров’я.

Розділ 5. Суїциди та самоушко­дження.

Розділ 6. Розлади, пов’язані зі вживанням психоактивних речовин.

Розділ 7. Дитячі та підліткові психічні й поведінкові розлади.

Медичні працівники, які бажають отримати ­поглиблені знання за програмою mhGAP та відпрацювати навички ведення пацієнтів із психічними розладами, можуть ­пройти очний тренінг від ВООЗ і партнерів. Для цього кожен працівник первинної ланки, який ­бажає пройти на­вчання офлайн на тренінгу mhGAP, має індивідуально заповнити відповідну онлайн-форму, доступну за посиланням: https://academy.nszu.gov.ua.

Підготувала Лариса Мартинова

За матеріалами www.moz.gov.ua